Фото: www.istockphoto.com
Продовжуємо публікувати поради з телеграм-каналу Психологічна підтримка , який є зараз дуже корисним для багатьох українців. Нижче наводиться текст повністю, автором якого є доктор психологічних наук Любов Найдьонова.
«Руський війний корабель, іді…» — цю фразу нині знають чи не наймолодші діти. Відколи Росія напала на Україну, ми матюкаємося з ранку до вечора. Чи це нормально? Чому ми вживаємо так багато гавкітних слів?
Навіщо потрібні матюки?
Зовнішнє і внутрішнє спостереження показує: наше ставлення до матюків зараз інакше, ніж було у мирну годину. Психологія війни ніби-то про матюки нічого не каже. Але якщо мовознавці дають коментарі щодо правильності написання матюка, що позначає напрямок руху (треба писати разом, бо наречие), то психологічні коментарі теж потрібні.
Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Тут не йдеться про слова-паразиті. Маємо на увазі саме емоційне використання матюччя для лайки.
Яка ця функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального, і нам важко дібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити і повідомити інших про свій надзвичайний стан.
Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки, бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гаді), або тварин (скоти), або навіть мертвих тварин (падли).
Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим називанням. Назвати стан - це вже почати його контролювати.
Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає собі від зриву у зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми, тому вони є забороненою лексикою (нецензурною).
Чи нормально, що зараз матюків так багато?
Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває у надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо ці матюччі, використані іншими, ми і свій стан упізнаємо і приєднуємося.
Є таке поняття, як стеничні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Отож, емоційне єднання у стеничних станах — корисне для психіки зараз.
Читай также: Маємо бути сильними: поради, як налаштуватись жити тут і зараз
Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?
Це залежить від нас. Краще залишити матюки війні, а у мирну годину повернутися до того, що сороміцькі слова є сороміцькими. Вони допустимі в окремих приватних ситуаціях, але абсолютно неприйнятні у громадських.
Чому так? У матюччя є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція буде втрачатись, послаблюватись.
Якщо матюки нормалізувати у повсякденні, вони вже не будуть виконувати роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишатимуться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання.
Зараз — на здоров'я, після перемоги — відбудовуватимемо не лише міста, а й власну культуру мовлення.
Фото: www.istockphoto.com
Як собі стримувати від матюків?
Мати кілька наказок, заготівель, прислів'їв чи смішний куплет, слово-замінник, яке можна використати. Це може бути твоє авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.
Матюками ми говоримо з врагом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми виражаємо свою зневагу. Матюками розмовляти одне з одним — це стати схожим на ворога, приєднуватися до нього.
Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, дошкульніші гавкі слова, які винаходили і застосовували наші пращури. Творчість нашого покоління у лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.
Джерело: Освіторія"
