Рік тому Мирослава Павлюк вперше провела авторську агроекскурсію. Сьогодні вона - керівник проекту „Тур де Ферм”. Що таке агротуризм, як провознавець стала гідом і куди треба їхати за смачними враженнями, вона розповіла нашому сайту.
ЗНАЄТЕ, ЩО ТАКЕ „ПОЛЕ-ТЕРАПІЯ”? Це коли після напруженого тижня в задимленому місті їдеш назустріч сонцю і тиші, зупиняєшся там, де тільки ти і природа, де народжується хліб, і просто неба, під тюком соломи, снідаєш смачнющими помідорами, огірками, салом і хлібом. Після такої „терапії” в місто повертаєшся іншою людиною...
Ідея одноденних турів, із зупинками в полі та з обов’язковим відвідуванням ферм, виникла приблизно рік тому. Компанія, в якій я працюю, надає консультації інвесторам в агросектор, популяризує нашу країну, тому по роботі я постійно відвідую українські господарства. Ось так минулої осені я потрапила на козину ферму на Львівщині. „Спілкування” з тваринами (фермери ніжно називають їх „козичками”) принесло стільки задоволення, що захотілось поділитися емоціями з іншими людьми...
Взагалі в агросекторі я з дитинства, а коли була студенткою, то не оминула участь їздити на тракторі і таки отримала права тракториста. В особистому житті сповідую принципи поваги до природи – довгий час була вегетаріанкою, зараз роблю акцент на органічному харчуванні, дуже люблю під час відпочинку в Європі завітати до місцевих фермерів, спеціально так розробляю свої маршрути на відпустку…
Тож ідея поїхати в такий агротур не тільки самій, а розробити його для інших, висіла в повітрі. Хоча в Україну складно перенести, наприклад, європейську модель агротуризму. Ключова відмінність – у нас історично так склалось, що відсутнє сімейне фермерство, яке з покоління в покоління розвиває та вдосконалює свій продукт. Але є і гарна новина - зараз тема сімейного фермерства поступово набуває відродження. Виробники сирів і органічних овочів-фруктів-ягід вже навчились гарно себе презентувати. Звісно, насамперед вони орієнтуються на експорт власної продукції, але є невеличка ніша для нас – тих, хто живе в Україні та хоче їсти українське.
ПЕРШІ АГРОМАРШРУТИ ТЕСТУВАЛА НА ДРУЗЯХ ТА РІДНИХ. Пам’ятаю, спочатку вони не розуміли: навіщо нам їхати на „якусь” ферму? Після відвідування – зовсім інші емоції. Тішуся кожному коментарю-подяці, які залишають клієнти „Тур де Ферм” після подорожі. Хоча ні слово „клієнти”, ні слово „туристи” я не люблю. Для мене всі, хто звертається до „Тур де Ферм”, – це гості, які стають друзями. В основному це жінки, вони більше цікавляться якісними органічними продуктами та здоровою їжею взагалі. А під час наших подорожей в садибах і годують домашніми стравами, і дегустацію проводять, і з собою можна щось купити. А взагалі агротури орієнтовані на всіх, хто хоче відпочити на природі, у кого немає дачі, кому нечасто доводиться відпочити за містом. І звичайно – на дітей (для малюків то особлива радість – пограти з козенятами).
ЗАРАЗ „ТУР ДЕ ФЕРМ” ПРОПОНУЄ ВЖЕ 5 ОСНОВНИХ МАРШРУТІВ ТА 3 ДОДАТКОВИХ. Останні - тематичні, орієнтовані на пізнання себе, поки не буду розповідати деталі, бо ще допрацьовую. Це одноденні поїздки в радіусі до 200 км в одну сторону. Але зараз розробляю план подорожі вже на пару днів. Основні напрямки – Київська, Чернігівська, Черкаська області. Особисто мені найбільше подобаються відвідини козиних ферм, їх багато навколо столиці. Але зараз в Україні все більше тематичних фестивалів, де завжди гарно накормлять борщами, варениками, дерунами. Є цікаві приводи побувати в Богуславі, Білій Церкві, Опішні, Грухові (де проводиться фестиваль льону). Тобто планів дуже багато.
Для „Тур де Ферм” я обираю місця подалі від стандартних туристичних маршрутів. Як їх знаходжу? Просто подорожуючи українськими дорогами. Отак, наприклад, їдеш Київщиною, увагу привертає будинок на горизонті. Завертаю, знайомлюсь з людьми, які тримають пасіку та свій ставок. Вони показують джерело зі святою водою, що витікає з дерева. І я розумію: хочу показати це іншим людям...
З ЯКИМИ ТРУДНОЩАМИ ДОВОДИТЬСЯ СТИКАТИСЯ? Не завжди фермер розуміє, навіщо йому турист, а турист не завжди розуміє, навіщо йому треба на ферму. Зазвичай після того, як знайомлю їх між собою, ці питання відпадають. Не на всі цікаві виробництва, на жаль, можу привезти групу, бо ж є санітарні норми і вимоги. А буває навпаки – на самих фермах не найкращі умови для прийому гостей. Ну і найголовніше – українські дороги не готові для комфортних поїздок на далекі відстані. Але й ці перешкоди „здолає ідущій”.
