TatoPepperJam: щоб смакувати, насолоджуватися і дивувати світ

Завдяки соусу навіть звичайна страва перетворюється на кулінарний шедевр, маючи його під рукою, ви зможете покращувати і доповнювати смак будь-якої їжі. Є соуси класичні, а є авторські – оригінальні, незвичні, ті, котрі змінюють стандарти і збуджують уяву.

Андрій Гнітецький створив власну лінійку соусів TatoPepperJam, щоб приємно дивувати друзів, а сам процес їх приготування сприймає як кулінарну творчість. Про те, як хобі перетворилося у власну справу, як народжуються ідеї та звідки черпати натхнення – дізнавайтеся з нашої розмови.

Андрію, розкажіть про себе: як так сталося, що Ви вирішили готувати соуси?

Люблю готувати. Люблю і давно цим займаюся. Це не вишукана кухня і не покрокове дослідження кулінарної  енциклопедії.  Це був шлях бажаючого створити смачне, із тих можливостей, які надає холодильник, місцевий базар і городина, яку привезли від родичів. Все на місцевому ресурсі.

Їжа  штука доволі проста. Особисто я мрію про великий мішок з написом: «Чоловіча їжа збалансована», з якого можна було б насипати дозований об’єм задля підтримки рівня необхідних речовин і мікроелементів та ситості, не набираючи зайвої ваги. Можливо, саме тому і виникла цікавість до соусів – сухі корми під соусом цікавіші, ніж без соусу, ну, і задля збалансованості між виважено-корисним і смачним!

У багатьох із нас є своєрідна «дамба», яка стримує творчу енергію і людина продовжує «жити як треба і робити те, що й робила», боячись зробити крок вправо чи вліво. Змінюють щось одиниці. Як це вдалося Вам?

Щоб створити щось «своє» у кулінарії, потрібно зрозуміти смак продуктів, а потім, відмовившись від почуття «знання вірної відповіді», змішати те, чого раніше ніхто не змішував. Почати хоча б із самого улюбленого. Звичайно ж, почуття власної унікальності буде нам верещати, що так ніхто не робить, і що якщо це подобається тобі, то не обов’язково сподобається іще комусь, але то маячня. Нас мілліарди, навіть якщо придумане вами сподобається одному із ста тисяч, то ви отримаєте 73 000 людей з таким же смаком, як у вас. І це не тільки їжа. І це  без маркетингу.

Тому варто спробувати. За будь якої переосмисленої ідеї, адже це саме художнє втілення переосмисленого і сучасний світ хоче таких рішень.

Як Ви до цього прийшли?

У 2013 році я подорожував з товаришем Індією. Пішов третій місяць, в Україні якраз була зима і повертатись страшенно не хотілося. От ми і стали думати, що б таке вигадати, щоб у Індії залишитись якнайдовше. Я подивився навкруги і подумав, що вони (індуси) використовують багато різних спецій. Та у них немає такої, що одночасно гірчить і «забористо» давить на носові пазухи, почухуючи мозок із середини. І одразу прийшла думка – хріну нема в Індійській кухні!

Та треба розуміти, що індуси – великі традиціоналісти, а у їжі особливо! Вони їдять те, що їли сотні років тому їхні предки, використовують для приготування лише ті продукти і інгредієнти, з яких готували їх батьки, діди і всі попередні прародичі, і роблять все це за стародавніми технологіями. Тому ідея з хріном не пішла з абсолютною резолюцією: хрін цікавий, але він їм не потрібний!

А згодом, у поїздці із штату Гоа у штат Карнатака, ми заблукали. І дорога завела нас у поля, а серед них ми зупинилися на полі з червоним перцем. У нас була пляшка гоанського рому "Олд мунк" (контрабандного для Карнатаки), екзотичні місцеві фрукти і трошки ганджі… забороненої по всій Індії аж до тюрми... але смачної))) Звернувши і підпаливши косячка (Joint), і для смаку запивши його ковточком рому, вкусивши фруктів і зірваний на полі перчик, я подумав: смачно! «Смачно! Спробуй це!» – сказав товаришу, і йому сподобалось також!

І от що спало тоді мені на думку і стало очевидним: в Україні стільки смачних фруктів, такі щедрі сади і поля, а на теплому півдні росте гострий перець, то чому ми використовуємо його лише до борщу, в "аджиці" і квашеним? Все це якесь важко їстівне, а хочеться насолоджуватись! Подумав і вирішив, що обов’язково зроблю щось смачне з перцем для великої насолоди, щоб можна було смакувати і із заплющеними очима: ммммм! Собі і друзям у задоволення! так і народився як ідея TatoPepperJam (назва, образи і лінійка прийшли пізніше).

Скільки знадобилося для цього часу: Ви довго вагалися чи відразу ж взялися реалізовувати задумане?

Звичайно ж, це не перший експеримент з соусами, є ще дещо, і від ідеї до втілення пройшло чимало часу і всіляких досліджень, але саме так виникло те, що називають «баченням-візуалізацією». Певний час ідея не мала комерційної складової – це було втіленим у життя задумом, який би міг так і залишитись камерним продуктом. Хоча і зараз проект тільки трішки висунув носа з під ковдри страхів і недовіри споживачів, на територію зацікавленості і навіть постійних прихильників. Прихильники і друзі – це особлива каста, яка надихнула мене рухатись далі цим шляхом.

Того року задалася велика кількість пікніків. Як у мене, так і в друзів. Тож, накриваючи на стіл, до приготовленого м’яса і нарізаного сиру, я виставляв соуси, і на мій страх і радість чув приємні відгуки. Більш того, коли  мене запрошували у гості, то  просили захопити із собою свій соус. Ммм, це так тішить – Спробуйте це! (До речі, це сучасний лозунг  від  TatoPepperJam).

Що стало відправною точкою для того, щоб почати займатися справою серйозно?

Виникають події, які підштовхують робити наступний крок. Таким поштовхом стала пропозиція від одного молодого чоловіка, який, скуштувавши соус, заявив, що хоче його продавати. Нащо я на це погодився? Не знаю. Але я погодився на умовах, що я до продажів не доторкнусь, бо вже мав досвід (ніколи не говори «ніколи»).

Тож мене підбили зготувати п’ять чи шість різновидів соусу, і зробити їх тиражованими хоча б по десять одиниць. От тут почалося те, що називається освоєнням етапу виробництва. Спершу побутового, та все ж. Потрібна кількість продуктів, спецій, тара. Все це треба зробити таким, щоб можна було повторити за будь яких технологічних умов. Ото завдання. Але я його виконав і зробив, вклав трошки грошей, часу і намірів. І відправив товаришу.

Пройшов тиждень, два, місяць, півтора… Ми зрідка спілкувалися, але мені стало зрозуміло, що товариш від ідеї охолов, а слово своє забрати боїться. Таке теж буває. Нічого страшного. Це велике везіння, якщо ви знайдете когось, хто піде разом з вами, але розраховувати завжди доведеться виключно на свої сили.

Треба відмітити, що до того часу у мене не було планів на серійне виробництво, і та зустріч була потрібна, щоб підштовхнути мене до наступного кроку. Тому, я вдячний за ту пропозицію. Через два місяці продукція до мене повернулась і у мене вдома було під сто банок соусу. Що з цим робити? Сам я це не з’їм. Тож потрібно було придумати, як їх реалізувати.

І як Ви вийшли з тієї ситуації?

Саме тут знадобився мій досвід у рекламі. По-перше, народилася назва, по-друге, був створений логотип. До речі, він зроблений зі світлини, яку зробила моя подруга заради розваги: для власної сторінки я вважав її занадто пафосною, а у якості лого вона була саме те. Знайома художниця, спробувавши соус, запропонувала перемалювати світлину у графічний логотип. Так, крок за кроком, народжувався той вигляд, який упаковка соусу має зараз. Вона не ідеальна. Але вона створена за підтримки друзів, за що я їм дуже вдячний, і завдяки попередньому  досвіду – який був різним, але знадобився у цьому проекті і буде потрібним у наступних.

З чим стикається людина, котра вирішила розпочати власну справу в Україні?

Це окрема розмова, але я вважаю, що в Україні ідея підприємництва не підтримана і більш того, осуджується на побутовому рівні. Особливо це неприємно, коли розумієш, що від предків нам залишилось заклик-посилання до підприємництва на все небо занотоване і на яке ми дивимось не задумуючись – «Чумацький Шлях»! Це ж сама суть підприємництва!

Висуваю припущення, що соуси мають не тільки Ваше обличчя, але й Ваш характер. Скільки смаків ви пропонуєте і як би Ви самі їх описали?

Tato Pepper Jam – це унікальні українські гостро-солодкі соуси з авторською рецептурою:

Tato  – лагідні як український татко;

Pepper – з пряно-духмяним смаковим викликом;

Jam – як зрозуміла у всьому світі кулінарна і музична форма.

Головна ідея – показати світу можливості української кухні.

На разі у своїй лінійці соусів TatoPepperJam я проную такі смаки: Груша Ваніль Перець, Томат Базилік Перець, Вишня Кедровий горіх Перець, Слива Копчена сіль Перець, Полуниця М'ята Імбир Перець, Журавлина Кмин Перець, Абрикос Коріандр Перець, Цитрус Перець, Айва Перець, Яблуко Гірчичне зернятко Перець, Гарбуз Помаранч Карі Перець, Соснові пагони Перець.

Кожен з цих смаків робить нові акценти і відкриває нові грані у страв та продуктів, з якими поєднується. Джем-соуси чудово доповнюють страви з м'яса, риби, пасту, ідеально пасує до сирів  і навіть звичайне морозиво з гостро-солодким джемом перетвориться на вишуканий десерт. Універсальний смаколик – можна їсти і просто ложкою!

Як можна придбати соуси від TatoPepperJam?

Це дуже просто: дізнавайтеся більше та робіть замовлення на нашому сайті, приєднуйтесь до нас у Facebook, ми часті гості на гастрономічних фестивалях і ярмарках – буду радий зустріти вас особисто!

Дякую за цікаву розмову, що побажаєте нашим читачам?

Немає нічого приємнішого, ніж особистий експеримент, у якого знаходяться прихильники. Не відмовляйте собі у цій можливості, особливо якщо ваша ідея буде у площині незвичних рішень!

Выбор редакции

x
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее...
This website uses Cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more... Ознакомлен(а) / OK