Федір Шандор - експерт із туризму, знавець всього, що є цікавого і смачного в Ужгороді та Закарпатті в цілому. До кого ж звернутися з проханням розповісти про улюблену страву всіх туристів, як не до нього. Отже, куди треба їхати, щоб скуштувати правильний банош, як його готувати вдома і який головний інгредієнт цієї страви – розповідає Федір Шандор.
ІСТОРІЯ ЦІЄЇ СТРАВИ НАБАГАТО МОЛОДША, НІЖ ЗДАЄТЬСЯ. Адже кукурудза, чи то маїс, прийшла в Європу лише після відкриття Америки та контакту з цивілізаціями цих земель.
До Карпат кукурудза дісталася у 17 столітті з Австрії. Габсбурги мали родинні зв’язки з іспанськими монархами, тому були, так би мовити, в тренді. Очевидно кукурудза потіснила інші, давніші каші: гречану, вівсяну, пшеничну. Найбільше – в Карпатському регіоні. Місцеві жителі, румуни та українські субетноси – гуцули, бойки, лемки - масово використовували кукурудзу, урізноманітнювали та вдосконалювали.
БАНОШ У ГОРАХ НАЗИВАЮТЬ „ГОЛОДНОЮ СТРАВОЮ”. Тому що вона швидка у приготуванні. Традиційно баношем займались чоловіки. Бо до рецепту входить бринза, а все, що пов’язано з вівчарством, - справа суто чоловіча. Ну і звичайно, правильний банош треба готувати на багатті – щоб димом пропах і сили від вогню набрався. Тому у поважного ґазди і досі на подвір’ї обов’язково є місце для приготування цієї страви. І використовується воно часто: це посвякденна страва, яку гуцули готують 2-3 рази на тиждень.
У кожному регіоні готують по-своєму. Головне правило: чим дрібніший помол – тим кращий вийде банош. А далі вже варіації. В залежності від молока (овече, козяче, коров’яче). У залежності від добавок, які у кожного ґазди – свої: сметана, бринза, гриби, шкварки, леквар...
ЩОБ ПО-СПРАВЖНЬОМУ ОЦІНИТИ СМАК ЦІЄЇ СТРАВИ, ТРЕБА ЇХАТИ НА ГУЦУЛЬЩИНУ. Тут ви дізнаєтесь, що таке правильний банош. Повірте, він дуже відрізняється від каші з перегорілим салом і „бринзою” з коров’ячого молока, якої не існує апріорі! Таким мене якось нагодували в київському ресторані.
На мою думку, найправильніший банош готують в корчмі „Підкова” у місті Перечин. Там його варять на вершках і додають білі гриби. А якщо хочеться „чогось такого” – вам в Ужгород, у ресторан „Деца у нотаря”. Власник перетворив банош у закарпатський десерт типу швейцарського фондю: його змішують з різними фруктовими та ягідними лекварами (варенням). Крім того, можу ще порадити ресторан «Швабенгоф» в Ужгороді, „Графськкий двір” у Мукачево, ну а для грунтовного вивчення питання - фестиваль «Берлибашський банош» у селі Костилівка (Рахівський район). Захід відбувається в травні, і ось там ви можете скуштувати банош на будь-який смак!
ЯКЩО ХОЧЕТЕ ПРИГОТУВАТИ БАНОШ ВДОМА, пам’ятайте про головні складники: якісне кукурудзяне борошно, свіжі домашні вершки, овеча бринза, сало з мангалиці і – головний інгредієнт! - добрий настрій.
Ну а якщо більш докладно, то ось вам рецепт:
- 1,5 склянки (200 г) кукурудзяної, дуже дрібно меленої крупи (можна взяти навіть кукурудзяне борошно, тоді вершків чи сметани знадобиться менше, ніж в рецепті, бо скоріше звариться);
- 500 г нежирних вершків або сметани. Майте на увазі, що сметана додає страві кислинку, а то не всім подобається;
- Копчене сало або бекон;
- Бринза або вурда (це теж традиційний гуцульский сир).
Отже, у великий казан заливаєте вершки або сметану, в разі потреби трохи розводите водою, і доводите до кипіння. Крупу або борошно засипати тоненькою цівкою, помішуючи. На повільному вогні доводите до загустіння (консистенція манної каші, густіше не треба). Порізати сало або бекон смужками і обсмажити на сковорідці, щоб перетворились у шкварки. У цей час зменшуємо вогонь під кашею до мінімуму і починаємо розтирати дерев’яною лопаткою (саме дерев’яною, бо, вважається, металева ложка дає страві інший смак). Розтирання - це важливий етап, банош треба добре збити. Коли на поверхні заблищать крапельки масла, знімаємо його з вогню.
Викладаємо на велику тарілку, зверху – шкварки і подрібнену бринзу. Їсти гарячим.
Смачного!
Давайте дружити!
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що варто знати про українські вареники та ділилися рецептом ще однієї традиційної української страви - закарплатської ріплянки.
